Згідно із Земельним кодексом земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Плата за землю відповідно справляється у вигляді податку на землю або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. 

Право власності або користування підтверджується державним актом, що видається на підставі:

придбання землі за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, інших цивільно-правових угод;

безкоштовної передачі земель державної і комунальної власності;

приватизації земельних ділянок, що раніше були надані у користування;

прийняття спадщини;

виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю);

інших документів.

Важливо знати, що навіть якщо у фізичної особи немає документів про право власності або використання землі, яка належить їй, така особа все одно зобов'язана сплачувати податок на землю, оскільки одержання такого документа є добровільним і податок нараховується не за фактом наявності державного акта, а за даними державного земельного кадастру. До податкової інспекції щокварталу надходить інформація від регулюючих органів і установ, у тому числі нотаріусів, БТІ і Держкомзему України. На підставі цих даних податківці ведуть облік (реєстр) землевласників, землекористувачів і орендарів.

Якщо особа є орендарем землі державної або комунальної власності, то вона вносить орендну плату. Підставою для нарахування плати є договір про оренду землі, що набирає сили після державної реєстрації. Якщо особа орендує земельну ділянку у приватної особи, то вона виплачує власникові орендну плату, а власник ділянки розраховується за землю з державою.

Ставка і розмір податку залежать від площі земельної ділянки, а також від того, де вона знаходиться і як її використовують. Ставка податку не залежить від результатів господарської діяльності на земельній ділянці.

Фізичні особи мають право на пільги передбачені Законом № 2535-XII. Зокрема, від податку звільняються:

інваліди I та II груп;

громадяни, що виховують трьох і більше дітей;

громадяни, у яких члени родини проходять термінову військову службу;

пенсіонери;

ветерани війни, а також інші особи, що користуються пільгами відповідно до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII (зі змінами та доповненнями);

особи, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС.

Земельний податок громадяни можуть сплатити у відділенні банку або в сільській раді за місцем розташування земельної ділянки.

Зазначимо, що за несвоєчасну сплату податку на суму боргу нараховується пеня з розрахунку 120 % річної дисконтної ставки Нацбанку України (на день появи податкового боргу або на день його погашення) за кожен календарний день прострочення.

Крім пені нараховується штраф, розмір якого залежить від кількості днів прострочення і становить від 10 до 50 % суми заборгованості.

Про суму податку на землю і номер відповідного рахунку можна дізнатись у податковій інспекції за телефоном 2-19-73 або в місцевій раді.