Подати Декларацію можуть фізичні особи, які мають право на податковий кредит.

Крім того, з метою повернення зайво сплаченої суми податку Декларацію мають право подати:

- фізичні особи, які сплатили ПДФО за договором відчуження об’єкта рухомого чи нерухомого майна, але договір не було засвідчено нотаріально й угода не відбулася (у такому разі до Декларації додаються підтверджувальні документи про фактичну сплату ПДВО);

- звільнені з роботи працівники, у яких при проведенні остаточного розрахунку при звільненні виникла переплата ПДФО (до Декларації додається довідка про результати перерахунку).

Податковий кредит – це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Умови та порядок надання податкового кредиту визначені у ст. 5 Закону. На підставі цієї статті Закону наказом Державної податкової адміністрації України від 22.09.03р. за № 442 затверджено Інструкцію про податковий кредит.

Згідно із статтею 5 Закону право платника податку на податковий кредит виникає за наслідками звітного податкового року. Право на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, починаючи з дня набуття чинності цим Законом, має платник податку - резидент України, який має ідентифікаційний номер.

При цьому, загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата, тому податковий кредит застосовується виключно до доходів, одержаних протягом року платником податку у вигляді заробітної плати.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Зазначені документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Форма Декларації, терміни та місце її подання

Форма Декларації для декларування доходів за 2010 рік у 2011 році залишається „старою”, тобто платники подають Декларацію згідно з додатком № 1 до Інструкції № 12. Про це зазначено в листі Мінфіну України від 12.12.07 р. № 31-20040-04-18/27150. Бланк Декларації платник податку може безкоштовно отримати в органі ДПС (п. 5.5 Закону № 889).

Подається Декларація до органу ДПС за місцем проживання платника податку (за реєстрацією в паспорті). Працівники органів ДПС зобов’язані надавати консультацію щодо її заповнення.

Платник заповнює Декларацію самостійно або це може зробити нотаріально уповноважена ним на це особа (п. 18.5 Закону № 889). За неповнолітніх дітей Декларацію подають їх батьки (опікуни, піклувальники).

У 2011 році Платники податку, як ті, що зобов’язані подавати Декларацію, так і ті, що мають право подати її добровільно ( в т.ч. з метою одержання податкового кредиту) подають її до 1 травня.

Відповідальність

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, визначена статтею 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції від 07.12.1984 р. (зі змінами та доповненнями), та тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.